Господарі

Багатий на враження день.

Багатий на враження тиждень.

Найяскравіше як завжди не найприємніше.

Форумні війни та діяльність воїнів свєта клави — штатних співробітників, коментувачів та обсирачів всього проукраїнського у мережі, дали дуже позитивний результат: українська інтернеттусовка стала «свідомою».

Навіть ті, кому було байдуже, втягнулись, вчитались, визначились.

Каїн породив Фофудью

Авель вижив.

Фофудья нанесла нищівний удар у відповідь. :)

Слава Фофудьє!

Погляд з далекого майбутнього

Світ став настільки цифровим, а речі настільки ажурними, що майбутні археологи не матимуть шансів потримати у руках хоч якийсь атрибут сучасної цивілізації.

Патріотизм. Балансування між блазнями та сутенерами.

Слова «Патріотизм» я боюсь.

Натрапивши на нього у розмові дописі чи коментарі тривалий час збираюсь з силами.

Існують слова табуйовані, такі що не можна вживати за певних умов чи у певному середовищі.

Табуйовані слова — різноманітна лайка та сакральні, обрядові вигуки. Від духовного до бездуховного один крок. Одні й ті самі звуки з часом перетворюються з молитов на прокльони.

Терміном «Патріотизм» стільки разів зловживали всілякі негідники що він втратив для загалу своє первинне значення.

Я уникаю і слова «виховання».

На жаль, особистий досвід показує — чим більші зусилля вихователів, тим неочікуваніший результат.

Нормальна людина не терпить насилля, а діти тим більше.

На теплих хвилях психозу

За осатнні кілька днів українська соц.мережева тусовка вся поголовно перетворилася на хакерів-месників, благо робити особливо нічого не треба.

Заяви чинів МВС про реєстрацію ір атакуючих тільки приємно збуджували.

Інші заяви тих самих посадовців справедливо викликали гомеричний регіт.

Друга помаранчева революція!

Щаз-з-з…

Ацкій AdSense

Переглядаю свою минулу творчість у цьому бложику, аж раптом:

AdSense = АД сенс?  :)

Googlebot мене розуміє.
Роботи мають почуття гумору.
Штучний інтелект розуміє сарказм.
Я спокійний за наше майбутнє.
Людей від деградації врятують роботи.

:)

Світовий рівень законності

Навіть мій сімдесятирічний батько, людина дуже далека від усіх цих інтернетів, зателефонував спитати про ex.ua.

Мудрувати на тему «закон нужно чтіть» не буду, який закон у бандитській державі?

Пояснювати мотиви дій влади також не маю бажання, психологія злодюжок, рекетирів, дрібних та великих фінансових шахраїв для мене біла пляма.

Припускаю, що підшестиривши Росії з харківськими угодами, малина чекала на дощ з милостей. Не дочекалася… Тому розвернулась у бік Європи.

Blogger вже не той…

Blogger вже не той…

Якось я написав:
Тим, хто мене знає offline — у «контакті» та «однокласниках» мене немає і не буде, не тужтесь.
Чому?
Не знаю, понад усе люблю свободу, у гуглівського сервісу найдовший ланцюг і мотузок не муляє шию, точніше, я досі його не відчув.

Починає муляти.

Не потрібно бути пророком, щоб зрозуміти яким зрештою стане гуглівський блогохостинг, варто лише поглянути на G+.

Зберігаю картинки для шаблону у альбомах Picasa, сьогодні вирішив трошки підправити шаблон і не зміг у звичний спосіб отримати посилання на картинку.

Завантажити легко, переслати, встановити у публікацію, але крок вбік від стандартних дій зробити все важче.

Користувачів потроху підганяють під шаблони.

Лінгвістичне

Запитав мене сьогодні один цікавий на каком язике я разговаріваю на работє. Подібні питання «доставляють».

Останні півроку не маю ніякого бажання розмовляти.
На роботі працюють.
Досить, набалакалися.

Тепер у робочий час я найчастіше користуюся такими мовами як LAD,STL,SCL,CFC.

Вдома HTML, CSS, JavaScript.

Шкода що розмовна мова не потребує попередньої компіляції і відлагодження, задля запобігання неоднозначностей та логічних похибок.

Депутати б замахалися дебажити згенерований ними код.
Особливо Яновичу не заздрю.

Помилка компіляції: змінна #бюДжет не може бути типу ВІДКАТ.

Та і у побуті все стало би гармонічнішим:

Файл «чоловік» зайнятий іншим процесом.

Файл «жінка» доступний тільки для читання, ви не маєте прав на запис.

Ваш дочірній процес завис на вечірці.

Зняти дочірній процес.

Дочірній процес «зомбі».

Завершити процес «батько»

Десь у глибокій старості, підсумком всього життя, пробіжать перед очима:

out of range

out of memory


kill all processes by user

shutdown -h now

RIP

Достоинство

В Українській мові є слово «гідність», вигадане у ті блаженні часи, коли людей ще можна було ділити на гідних і не гідних, зіпсованих, зламаних.

Російське «достоінство» сучасніше, воно трохи іншого порядку — вартість. Чого людина варта.

Дехто вартий ящика хоз.мила. Не більше.

Картинка

Спочатку трохи про прекрасне:

Картинка: Мне кажется, что эта задорная бесхитростная картинка про политику и политиков.
Влез в политику - считай обкакался.
От картинки такой же запашок, как от политики или любого политика.

Картинка Фила МакЭндрю.

Брейк

Батько Сергія ледве стримував роздратування, потрібно вчитися, шукати роботу, влаштовувати життя, а майже дорослий син, як мала дитина, їздить по різним конкурсам, танцює.

Та чи можна це називати танцем… Брейк, ламання, клеїння дурня.

Посмішка

Стояв собі біля під'їзду і посміхався думкам.

Нарешті приморозило, дерева вкрилися інеєм, перетворилися у казкові сухопутні корали. А може навпаки, ми перемістилися у підводне місто, привид землі Амбер з фантазій Роджера Желязни.

Небо так схоже на морську поверхню, хмари у променях згасаючого сонця…

Згадався ранок, дуже схожий на цей вечір, років дванадцять тому. Тоді казкове видовище надихнуло на вигадування казок для маленької доні. Чудові були часи. Приємні спогади.

Якась людина, чиє обличчя я не розгледів у сутінках, вигулькнувши з за рогу будинку, пройшла повз мене. Посміхаючись я автоматично кивнув на знак привітання.

Людина спинилась:

— А ми уже нє здороваємся?…

— О, вибач, не впізнав. Я не дуже роздивляюсь зустрічних — потиснув протягнуту руку знайомого.

— Смотрю, стоіт, либітся, нє здороваєтся — прогундосив він у відповідь підібравши сумки і рушаючи далі.

«Либиться» мене трохи зачепило, але настрій був такий чудовий…

— Зрештою, ти міг би привітатися першим.

— «Зрештою»— чомусь повторив він з ніби сарказмом — Андрюша, чєму ти либішся? — Пробубонів не обертаючись, не стишуючи ходи.

— А що, ходити надутим як сич?

— Люді могут нєправільно понять твою ухмилку.

Він мене дістав:

— Знаєш что, тєбя єб#т чему я улибаюсь?

— Ти мєня оскорбляєшь!?

— А ти, нє оскорбляєшь? Что за слово такоє «либішся»?

— Ти совсем обурєл, человєчєского язика нє панімаєш, я тєбє больше руки нє протяну.

— Да ти і в етот раз нє здоровался, впрочєм тебе і нє надо, лучше би прошел мимо молча.

Чудернацька розмова, він весь час не спиняючи ходи удаляється шоразу підвищуючи голос. Я кричу у спину.

Нарешті відійшовши метрів так на п’ятнадцять він знову поставив сумки і обернувся. Голос став скорбно-ображеним:

— У мєня отец больной, а ти стоіш тут, улибаєшся.

— Жизнь сложна, у кого-то горє, у кого-то счастьє .

Чому я на кожному кроці не плачусь про свої проблеми. Чому не хочу ділитися власним болем? Бо вважаю таку поведінку не гідною. То чому я маю терпіти нахабне нав’язування мені почуття провини?

Знайомий скривився ще більше:

— Ти нєгодяй, тебя жизнь еще научит! В тебе нєт человєчності.

— Ага, і божу кару не забудь приплести.

На цьому ми остаточно розійшлись.

Треба ж… Я зрозумів би претензії коли б ми хоч трохи спілкувалися раніше, так ні, «шапошне» знайомство, кивнули одне одному і розбіглися…

Та він отримав що хотів, підійняв свій статус Жертви у власних очах: «навколо одні негідники, а Я, увесь такий нещасний, змушений жити з цими людьми».

---

про «Суму дня»

Протягом дня з нами відбувається багато різного, деякі враження затьмарюють собою все інше, здається таке не можна забути, але почитаєш у вечері новини і чуже життя витісняє особисті переживання.

Сідаєш писати у блог, вже не пам'ятаючи особистого, живеш подіями інфопростору.

Виходить не стільки особистий щоденник скільки підбір матеріалів для аналізу ефективності інформаційних служб.

Не дописи, а ніби звіти про ефективність промивання мізків.

Спробував писати не відкриваючи браузера, не зазираючи до рідера, зрозумів наскільки зав’яз.

Повертаючись до «інфографіки успішності» — інші фактори успіху мають бути розставлені у якості координат. З фактром «важка праця» ми вже розібралися, безумовно має бути «ефективна праця», але праця на кого ?.

Успішність. Коментарі до інфографіки

Хочеться бути успішним. Про багатство | Українська блогосфера

Про „секрети успіху“ написано тонни літератури.

Чому одним все а іншим нічого?
Чому одні щасливі та успішні, а інші абсолютно ні?
У народі набули полярності кілька думок з цього приводу, всі вони відображені на цій ( знаю «боян» ) діаграмі

З Новим 2012 Роком

Вважається ніби Новорічні Свята символізують віру у майбутнє, сподівання кращого, але насправді святкування нового року — спосіб впевнити себе у непохитності світу.

Дивіться, ще один рік починається так само як і попередні:
святковий стіл, промова Президента, шампанське…

Від цього ритуалу одночасно легко і моторошно.

Життя триває.

Є у техніці термін «перехідний процес», на наше щастя у природі ніколи не буває насправді різких перемін.

Найчастіше життя нас готує до наступного етапу. Рік тому я писав про смерть домашнього улюбленця — кота і те, як важко переживала дитина.

Маленька репетиція набагато більшої втрати…

Сьогодні дружина поховала свою маму.

На###! #####…

Донецька реклама.

Народна прикмета: бунтують у Донецьку — писець майже поряд.

Минулого разу бунтували шахтарі.

Дуже дуже скоро пухнаста північна тваринка відвідала терени СРСР.

З того часу шахтарі не бунтували.

Благоденствували.

Відстояли Донбас у помаранчевих.

Процвіли.

Нарешті збулося! Україна соціальнооріентована держава!

Memento mori

Кошеня сиділо на дереві і замерзало.
Маленький пухнастий клубочок.

Кошеня стиха нявчало. Тонесенький такий стогін.

Суп з гіпножаби

 Усі люблять гіпножабу блогерів.

Тільки блогери спроможні безкарно та щиро дурити мільйонні аудиторії. 

Добра путь, щастя і успіхів

 

Мав намір написати про інше, але прочитавши у тівасика:

я люблю свою батьківщину. з віком розумію, що «батьківщина» для мене — поняття не географічне, а, мабуть, культурне…
хоча слово «культура», з одного боку, надто обросло мохом пафосу, а з іншого — включає такі явища, як «творчість» вєрки сердючки.  не підходить.

проте й кращого не підберу. моя батьківщина — це мамина колискова і батькові казки на сон, розпечена підкова на кувадлі в прадідовій кузні за рікою, футбол в траві за «склепом» (так називали за старою звичкою дерев’яну будку сільмагу), маленька кімната в київській комунальній квартирі, де виріс, і ті ненависні чорні мешти, в котрих я сам собі здавався гидким каченям, але мусив носити, бо іншого не було…

багато всього.

всю свою батьківщину я носитиму зі собою, де б не опинився.

Джерело: tivasyk@home: моя батьківщина

 Сумно читати. Шкода.

Дрібнички…

Читаєш стрічку новин, великі корпорації сваряться через патенти, у лабораторіях винаходять кбермозок для щурів (щур кіборг, ось воно омріяне майбуття) та безліч подібних новин.
Цікаво живуть люди.

 а у нас депуТати, деПутати, депутаТи… і протести.

 Нудно, банально.

 У мене на роботі і то веселіше.

Мій найдовший діалог

 На нашому підприємстві існує традиція,  напрередодні Дня Машинобудівника прохідні відкривають для всіх колишніх працівників, точніше для тих хто має право на святкову виплату.

Подряпана платівка

Читаю новини стосовно подій навколо Простопринту, намагаючись прогнати образ подряпаної платівки.

Про нрави флібустьєрів. Синдром заручника

Ймовірно це буде мій найкоротший допис.
Забагато мені  сьогодні трапилось дифірамбів „патріотизму донецьких“,
 «тексти» чашу переповнили.
 Панове, ви що, подуріли?
 Флібустьєри також захищають свою здобич, бувають люб'язні з високоповажними рабами, зокрема коли сподіваються отримати за них багатий викуп, навіть звичайним  рабам на веслах подвоюють пайку перед важким переходом, а бувало під час абордажного штурму захоплених рабів озброювали та кидали у битву з атакуючими суперниками.
 Це аж ніскільки не заважало  з вигодою продавати тих хто вцілів під час невдалої спроби захопити судно силою. Героїчний захисник відправлявся у рабство до вчорашнього ворога.
 Флібустьєри це флібустьєри, раби це раби.
 Саме тому в Україні не вдається бути патріотом.
 Тільки націоналістом.

PS.  Авторам дифірамбів «оновленому Януковичу» терміново читати «Архіпелаг ГУЛАГ», «Колымские рассказы», вивчати, вивчати, вивчати психологію кримінальних злочинців та їхнє ставлення до інших зеків.

---

Укладаючи перелік книжок

 Допомагаючи своїй доні скласти перелік гідної прочитання літератури, звернув увагу на очевидний факт, для кожної книжки потрібно «дозріти».

 Тобто радити прочитати той або інший твір спираючись лише на уподобання читача не можна.